Анонси

Прем’єра фільму «БАТЯ. ДЗВОНИ ДОЛІ»
28 червня 2016

Новини

Музейна практика

Ми, музейники, сьогодні любимо нарікати на те, що старіють, хай навіть безцінні, кадри, але натомість не завжди можемо докласти максимальних зусиль, аби знайти і залучити до музею молодих фахівців. А один із таких методів – це музейна практика, яка є звичайною у всіх вишах, перш за все з історичною спеціальністю. Національний музей історії України у Другій світовій війні не є виключенням, адже вже багато років другокурсники історичного факультету відкривають двері в цікавий світ музейної роботи. І результатом цього є те, що потім з дипломами, а часто й зі свідоцтвами про отримання вченого ступеня, вони вливаються у наш колектив.

А як бути з неісториками? А ще й з такими наполегливими і, в хорошому сенсі цього слова, зухвалими, які приходять і кажуть: «Хочемо саме у вашому музеї пройти практику!». Поширена нині фраза «музей для людей» якраз і передбачає доброзичливість до всіх і в усьому. Тому відповідь музею на прохання чотирьох студентів Київського національного торговельно-економічного університету, що навчаються за спеціальністю «Менеджмент туристичного бізнесу» і захотіли пройти практику саме в нас, звісно, була позитивною. І оскільки час практики припав на «гарячу» пору в нашому музеї, то ті 12 днів у першокурсників видалися дуже насиченими.

З 16 до 28 травня 2016 року Олександру Попову, Марині Гільмановій, Олександру Козорізу та Олені Бондар пощастило попрацювати в кількох напрямках:

  • ознайомитися з експозицією музею та специфікою його роботи як установи,
  • взяти участь у якості волонтерів у різнопланових музейних заходах,
  • а також виступити експертами, оцінюючи зі сторони якість послуг, які надає наш музей відвідувачу.

Пізнавальною для студентів стала зустріч з директором музею «Пам'ять єврейського народу та Голокосту в Україні» та Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» Ігорем Щупаком, який є надзвичайно цікавим співрозмовником, фахівцем високого рівня і педагогом, адже очолюваний ним інститут також проводить багато семінарів і лекторіїв для студентів, виховуючи молодих дослідників. Також у музеї проходили виставки «Козацтво в АТО», «У спільній боротьбі» (про участь українців у Другій світовій війні), виставка військово-польового АРТу, захід Міжнародної акції «Ніч музеїв» (у партнерстві з театральним інститутом показали філософську виставу про ціну людського життя, яка саме сьогодні, у дні російсько-української війни на Сході України, сприймається особливо гостро), під час яких студенти мали можливість бачити в роботі музейних працівників, а також поспілкуватися з самими Героями. Найбільш хвилюючим був день, коли в наших стінах проходила церемонія нагородження орденом «Народний Герой України». У залі не було жодної людини, не зворушеної тими страшними історіями сучасної війни і розповідями про подвиги Героїв живих і тих, яких уже нема з нами. І саме під час цього заходу Олександри, Марина та Олена нам дуже допомогли, бо у вирі подій ми мало не забули про почесну місію – винести на сцену квіти, і з цією роллю практиканти впоралися якнайкраще. У інші дні студенти мали низку зустрічей із вчителями та методистами шкіл, гімназій та ліцеїв м. Києва, презентуючи їм весь арсенал наявних у музеї занять і екскурсій, і особливо родзинку – військово-історичний розмовний клуб англійської мови «Speaker», які будуть цікавими вихованцям пришкільних таборів, що розпочали роботу з настанням канікул.

Але найцікавішим як для студентів, так і для нас, музейників, став третій напрям роботи – коли майбутні менеджери спробували себе у ролі маркетологів. Вони займались аналізом вартості вхідного квитка до музею, цін та асортименту сувенірної продукції і музейної кав’ярні, опитували відвідувачів на предмет визначення потреб споживачів та їхньою задоволеністю пропозиціями музею, а потім ми всі разом обговорювали результати. У ході таких відвертих розмов з’явилися нові ідеї щодо збільшення привабливості музею серед громадян України та іноземців, пошуку нових каналів дистрибуції для музейної продукції та послуг, формування так званого «Кола друзів» музею.

Така співпраця є взаємовигідною та плідною. Адже виші Києва щороку випускають тисячі фахівців, не лише музеєзнавців, а й істориків, етнологів, філологів, маркетологів і навіть юристів, знання яких є потрібними і корисними кожному музею. А особливо сьогодні, коли його функції вже давно вийшли за межі класичних «збереження, дослідження та експонування», і він мусить бути й центром життя громади, і майданчиком для суспільного діалогу, конкурувати з іншими установами сфери культури і розваг. Тому де, як не тут, молодим фахівцям утілювати в життя набуті знання і шліфувати вміння?

Меморіалу - 35!

У ці травневі дні Меморіал над Дніпром – Національний музей історії України у Другій світовій війні – відзначає свій 35-річний ювілей! За час, що сплинув, Меморіальний комплекс перетворився на всесвітньо відомий об’єкт історичної спадщини та невід’ємний складник архітектурного ландшафту Києва, трансформувався на потужний науково-дослідний, освітньо-комунікативний та методичний центр, єдину музейну інституцію в Україні, яка висвітлює події Другої світової війни у глобальній площині. Продукована музеєм комеморативна практика відповідає національно-патріотичним запитам суспільства, викликає у відвідувачів почуття поваги до покоління воєнної епохи, вшановує пам’ять мільйонів полеглих, об’єктивно висвітлює історію воєнної доби, історичне значення перемоги над нацизмом і фашизмом для світової цивілізації, утверджує ідеали миру, злагоди, толерантності й гуманізму. Упродовж цього часу Меморіал відвідало близько 28 млн осіб з багатьох країн світу.

Своєрідним «лакмусовим папірцем» впливовості та популярності Національного музею історії України у Другій світовій війні є думки науковців, колег, пересічних відвідувачів, що рельєфно й розкуто розповідають про музейне життя в його минулому, сьогоднішньому та майбутньому вимірах, слугують дороговказом для подальших наукових і комунікативних проектів. Хочемо поділитися рефлексіями-вітаннями, які надійшли до Меморіалу.

Свіжий погляд

35 років тому, навесні 1981 року, завершувався монтаж останніх елементів монумента «Батьківщина-мати», а 9 травня відбулося урочисте відкриття Меморіалу. Уже тоді навколо гігантської скульптури точилося багато розмов. Як і все величне та грандіозне, скульптура привертала до себе неабияку увагу. Обговорювалися її масштабність, місцезнаходження, спрямованість погляду, довжина меча тощо. Ці розмови не припиняються й донині, навпаки, до них ще додалися суперечки щодо необхідності демонтажу щита з радянською символікою.

За останні 35 років в Україні народилося й виросло не одне покоління, яке вже не пам’ятає Київ без скульптури. Для більшості з них «Батьківщина-мати» – один із символів столиці й своєрідна візитка міста над Дніпром. Скульптура вражає гостей монументальністю, біля неї гуляють із дітьми, освідчуються в коханні, роблять найкращі селфі. За проведеними опитуваннями, лише 8,5 % киян віком до 28 років убачають у скульптурі символ комуністичного режиму, 49,5 % сприймають монумент як символ пам’яті про Другу світову війну, а 37,5 % – як артоб’єкт і візитку Києва, унікальну висотну споруду.

Пропонуємо поглянути на скульптуру очима 35-річного фотографа Олега Стельмаха, який люб’язно поділився з музеєм своїми вражаючими, майже космічними світлинами. Фотографії надані SKYANDMETHOD.COM

Урочистості в музеї

Традиційно 8 та 9 травня – у День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – до Меморіалу завітали сотні тисяч гостей. В офіційних заходах на його території взяли участь перші особи країни та поважні гості.

Президент України Петро Порошенко відкрив фотовиставку «Матері Героїв», присвячену матерям сучасних Героїв України, учасників АТО; узяв участь в акції «Перша хвилина миру» та запаленні «Вогню Слави».

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет разом із представниками всіх конфесій України провів молебень за мир в Україні та захисників Вітчизни на Сході України.

Традиційно серед гостей Меморіалу були присутні ветерани радянської армії, колишні воїни УПА, бійці АТО, а також багато дітей та молоді. Особливістю цьогорічних урочистостей став червоний мак – міжнародний символ пам’яті за загиблими, який українці масово прикріпили на груди.

Упродовж 8 та 9 травня до музею завітало 273 тис. осіб.

Жінка і війна

До Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні наукові співробітники музею спільно з Українським інститутом національної пам'яті та телеканалом UA:Перший створили серію роликів у рамках просвітницького проекту «Війна не робить винятків. Жіночі історії ІІ світової».

На сайті доступні до перегляду воєнні історії:


Наша адреса:

м. Київ, вул. Лаврська, 24

  • від станції метро «Арсенальна» їхати автобусом №24 або тролейбусом №38 до зупинки «Національний музей історії України у Другій світовій війні» (кінцева)

Головна експозиція музею:

  • Працює з 10:00 до 19:00
  • початок роботи виставок - 10:00
  • початок роботи експозиції - 11:00
  • каса відкрита до 18:00
  • без вихідних

Експозиція «На чужих війнах»:

  • працює з 10:00 до 18:00
  • каса відкрита до 17:00
  • понеділок, вівторок — вихідні

Виставка бойової техніки та озброєння:

  • працює з 10:00 до 19:00
  • каса відкрита до 18:00
  • без вихідних

Додаткова інформація за номером телефону: (044) 285-94-52


Чекаємо на Вас!