Повернулися з небуття
Звертаємо увагу всіх відвідувачів сайту!
Загиблі в Дахау та «Дулазі-100»!

Оприлюднюємо прізвища 96 військовополонених – представників командного складу Червоної армії, які загинули в концентраційному таборі Дахау, та 116 військовослужбовців, полеглих у нацистському пересильному таборі «Дулаг-100», розміщеному поблизу м. Порхов Псковської області.

Усі загиблі є уродженцями України. Списки систематизовано за областями України. Матеріали розміщено для пошуку родичів та інформування громадськості.

Зворотний зв’язок: тел. +38 (044) 285-20-82

poshuk@warmuseum.kiev.ua

Загиблі в Дахау

Дахау – один із перших концентраційних таборів на території Німеччини, заснований у березні 1933 р. неподалік від Мюнхена. Це був перший «дослідний полігон», у якому розроблялася система покарань та інших форм фізичних і моральних знущань над полоненими. Радянські військовополонені становили одну з найбільших груп в’язнів табору. Концентраційний табір Дахау функціонував до 1945 р. За 12 років через нього пройшло 200 тис. осіб, вижило – 40 тис.

У 1965 р. з ініціативи колишніх бранців і за підтримки баварського уряду було створено Музей-меморіал Дахау.

З історії табору «Дулаг-100»

«Дулаг» – це нацистський тимчасовий транзитний пересильний табір для утримання військовополонених, де відбувалася фільтрація командного і рядового складу. Для переміщення військовополонених ці табори розміщалися поблизу залізниць, термін перебування в місці тимчасового утримання тривав до півроку.

Дулаг-100 був створений в серпні 1941 р. для радянських військовополонених, які потрапили в оточення, потім у полон в районі міст Новгорода і Старої Руси (Російська Федерація). Табір розташовувався в м. Порхов Псковської області на місті колишнього танкового містечка, і функціонував до лютого 1944 р.

Нацистські пересильні табори були страхітливими місцями для утримання людей (одночасно в Дулазі-100 перебувало від 25 до 30 тис. осіб) через відсутність організованого харчування й надання медичної допомоги.

У Дулазі-100 частину військовополонених було розміщено у трьох триповерхових кам’яних будівлях і трьох сараях, решту – цілий рік тримали під відкритим небом. Ув’язнені розвантажували вагони, працювали на сільськогосподарських роботах, ремонтували дороги. Умови розміщення, утримання та упокорення працею перетворювалося на вбивство. За таких обставин смертність у таборі була надзвичайно високою.

У лютому 1944 р. було визволено м. Порхов і Порховський район у ході Ленінградсько-Новгородської стратегічної наступальної операції (14 січня –1 березня 1944 р.).

30 і 31 березня 1945 р. Порховська районна комісія з розслідування звірств нацистів на території району під керівництвом головного судово-медичного експерта Ленінградського фронту підполковника медичної служби професора А.П. Володимирського провела судово-медичну експертизу трупів радянських військовополонених, витягнутих із ям-могил. Комісія дійшла висновку, що на території колишнього табору «Дулаг-100» поховано до 85 тис. осіб.

По війні на місці поховання в’язнів був зведений скромний обеліск. У 1960-х роках висадили ялинкову алею, що вела до табору.

Будувати меморіальний комплекс почали в 1983 р. Насипали курган, встановили бетонні стели, викопали ставок – «Озеро сліз». Але роботи призупинилися майже на 20 років.

Трагічне минуле цього місця набуло широкого розголосу після виявлення старого незакінченого пам’ятника під час будівництва ділянки дороги недалеко від автомагістралі під Порховом. У результаті роботи в архівах краєзнавця С.В. Єгорова було зібрано інформацію про нацистський табір «Дулаг-100» та встановлено прізвища 1067 загиблих воїнів. Ці дослідження тривають.

У 2015 р. почалися роботи з реставрації меморіального комплексу.

18 червня 2016 р. жертвам нацистського табору «Дулаг-100» був відкритий Меморіал.

2019 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Всі права захищено. Копіювання та використання зображень або текстів ресурсу без попередньої письмової згоди власника заборонено.