Повернулися з небуття

«Кос», «Денис», «13»…
Останнім часом почастішали повідомлення про знайдені архіви з автентичними документами ОУН і УПА, що були заховані в бідонах у земляних схованках…

У 2008р. Рівненською обласною організацію Всеукраїнського братства вояків ОУН-УПА до музею було передано бідон з архівом «Коса» – Андрія Михалевича, одного з діячів національного визвольного руху на Волині.

Цей бідон, захований приблизно наприкінці 40-х рр. ХХ ст. на межі Старовижівського і Ратнівського районів Волинської області, розконсервував уже в наш час колишній станичний Йосип Шиманський. Він мав на меті виявити матеріали про двох своїх синів, які в повоєнні роки брали участь в одній з місцевих боївок. Активно долучилися до «опрацювання» (а фактично до розпорошення) архіву й односельці. Коли Йосип Шиманський пішов із життя, його дружина (імовірно, щоб назавжди позбутися зайвих клопотів) навмисно поставила бідон із повстанськими паперами у вологе підсобне приміщення.

Науковці були вражені станом документів з архіву «Коса»: сотні пошкоджених вологою, рукописних, машинописних, друкованих аркушів, часто зліплених між собою в суцільну паперову масу. Цей масив потребував негайної реставрації. З цією проблемою висококваліфіковані музейні фахівці впоралися впродовж майже двох років. А далі розпочався процес опрацювання, аналізу, систематизації, дослідження та подальшої популяризації архіву.

Передусім треба було встановити біографічні відомості про Андрія Сергійовича Михалевича.

Більш докладну інформацію про нього вдалося знайти в Галузевому державному архіві Служби безпеки України.

Андрій Михалевич народився в 1918р. на хуторі Хочете с. Замшани Старовижівського району Волинської області. Член ОУН. На нелегальному становищі з 1942р. Наприкінці Другої світової війни в сутичках із радянськими військами формування українського національного руху зазнало відчутних втрат і з часом переформатувалось у дрібні загони, які мали можливість швидко маневрувати, маскуватися і, зрештою, ефективніше вести боротьбу. Під контролем структур ОУН на той час перебувала значна кількість сільських районів Західної України. У багатьох із них нелегально діяли сільські, районні, надрайонні, окружні, обласні, крайові та інші проводи, підтримувані більшістю населення та загонами УПА.

У 1945р. Андрій Михалевич керував боївкою ОУН у Старовижівському районі. З 1946р. – провідник Старовижівського районного проводу ОУН. У 1947 – 1948рр. він очолював провід надрайону (точна назва не була вказана). З 1949р. – заступник провідника, референт служби безпеки Ковельського окружного проводу ОУН.

Загинув Андрій Михалевич 8 грудня 1951р. разом зі своїм охоронцем «Ярославом» у криївці біля с. Ново-Червище Камінь-Каширського району Волинської області в результаті спецоперації органів радянської держбезпеки. Нагороджений Срібним хрестом заслуги на підставі постанови УГВР від 15 червня 1952р.

Крім того, було встановлено, що в Галузевому державному архіві СБУ м. Луцька зберігаються справи на родичів Андрія Сергійовича Михалевича (виселених на спецпоселення в 1946р. до Удмуртської АРСР – Російська Федерація). Зокрема на його діда Йосипа Даниловича (1860р.н.), батька Сергія Йосиповича (1890р.н.), матір Мотрю Терентіївну (1895р.н.), сестер Юхимію (1931р.н.) та Анастасію (1938р.н.), брата Григорія (1936р.н.). Усі вони були реабілітовані Прокуратурою Волинської області в 1993р. Того ж року було реабілітовано і дружину Андрія Сергійовича – Наталію Яківну (1920 р.н.) та її сестру Ольгу (1929р.н.). Наталія Яківна та її сестри – Ольга та Марія були членами ОУН. Наталія в 1946р., Ольга в 1948р. засуджені на 25 років виправно-трудових таборів. Сестра Марія (1925р.н.), член ОУН «Веселка», загинула в 1949р.

Вивчення поточно-ділової документації «Коса» сприяло деталізації інформації, одержаної в Галузевому державному архіві СБУ. Зокрема, було встановлено, що Андрій Михалевич із травня 1946р. до березня 1947р. очолював Старовижівський районний провід ОУН, а з квітня до серпня 1947р. – Старовижівський надрайонний провід ОУН, до якого входили Старовижівський і Ратнівський райони. Саме з цього часу з’являються документи з підписом «Денис». З осені 1947р. до 1948р. Андрій Михалевич – керівник проводу надрайону, який мав закодовану назву «Балка». За неповними даними, до цього надрайону входили Старовижівський і Ратнівський райони, а з вересня 1947р. приєдналися ще чотири – Головенський, Заболотянський, Любомльський і Шацький райони Волині. У керівника проводу надрайону «Балка» з’явилося нове псевдо – «13». Таким чином, документально підтверджено, що Андрій Михалевич, крім псевдо «Кос», мав ще два – «Денис» і «13».

Оригінальні матеріали із середовища повстанського руху віддзеркалюють складний і драматичний період боротьби ОУН і УПА з радянською владою в перші повоєнні п’ять років. А за напрямами та особливостями діяльності проводів ОУН, очолюваних Михалевичем, постає особистість самого Андрія Сергійовича – фахівця своєї справи, неординарної постаті, справжнього українського патріота.

Подальше вивчення та популяризація унікальних автентичних матеріалів, з одного боку, сприятиме поглибленню й розширенню наукових пошуків, а з другого – впливатиме на суспільні уявлення про діяльність українського національного руху, формуючи нове бачення минулого, що базується на засадах об’єктивності, правди й національної державності.