Повернулися з небуття

Увага! Розшук!
Сім десятиріч, що відділяють сучасників від подій Другої світової війни, безжалісно намагаються стерти з пам’яті нових поколінь імена колишніх фронтовиків, у першу чергу – зарахованих зниклими безвісти. На жаль, цьому сприяють як сучасні події, так і небажання нових можновладців лікувати рани тих часів. Проте, на щастя, є люди, які всупереч часу й жахливому протистоянню, намагаються піднятися над подіями сьогодення. «Помилки минулого потрібно виправляти сьогодні, інакше завтра – вони знов постануть перед суспільством», – так кажуть ті, хто повертає з небуття імена забутих та «викреслених» з історії воїнів. Їх називають просто – пошуковці.

Улітку 2015р. під час проведення воєнно-пошукової розвідки на місцях колишніх боїв на території Карелії були підняті останки багатьох невідомих воїнів, загиблих у 1944р. На жаль, не в кожного загиблого був солдатський медальйон, із якого можна було б дізнатися хоч мінімальну інформацію про колишнього бійця. Шукачі звернули увагу, що на одягу одного з полеглих була прикріплена медаль «За бойові заслуги» з вибитим номером на звороті. Саме з неї і розпочався пошук імені цього безіменного солдата.

З нагородного відділу Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації надійшла відповідь, що ця медаль була вручена 4 березня 1944р. гвардії молодшому сержанту Олексію Гавриловичу Ковальчуку, 1910р.н., який воював у складі 68-го окремого гвардійського винищувального протитанкового дивізіону 63-ї гвардійської стрілецької дивізії. Відшукавши донесення про безповоротні втрати цієї частини із записом про дату та місце загибелі гв. мол. сержанта Олексія Ковальчука, шукачі встановили, що воїн був уродженцем Київської області. Однак перед дослідниками одразу постала звичайна в такому випадку проблема – інформація, зазначена в документі воєнного часу, не відповідала дійсності. Справа в тім, що населеного пункту «Коломино», у якому начебто народився й проживав до війни загиблий, а також «Коженського» військкомату, яким був призваний на фронт розшукуваний, на території Київській області ніколи не існувало.

Час ішов, проте встановити адресу родичів, яких за старою традицією запрошують на церемонію перепоховання загиблого, не вдавалося. Олексія Ковальчука разом з іншими полеглими однополчанами урочисто поховали на військовому меморіалі «Петровка», розташованому за 2 км від с. Красний Холм Виборзького району Ленінградської області, однак пошук родичів не зупинили…

На початку 2016р. члени пошуково-патріотичної Асоціації громадських організацій «Вітчизна» звернулися до науковців Національного музею історії України у Другій світовій війні з проханням допомогти розшукати місце проживання членів родини Олексія Гавриловича Ковальчука, аби передати інформацію про останнє місце упокою воїна та його нагороду.

Співробітники музею встановили, що населений пункт, у якому народився Олексій Ковальчук, правильно називається «Колонщина» й адміністративно входить у склад Макарівського району Київської області. Під час пошуку інформації щодо призову цього бійця на фронт з’явилося багато запитань, наприклад: яким чином його призвали з території Київської області в 1942р., якщо в 1941р. вона була вже повністю окупована? Де знаходився «Коженський» військкомат і чи був такий взагалі в Україні?

Ретельний аналіз різних документів показав, що, незважаючи на існування в Київській області населених пунктів зі схожою назвою («с. Коженика», «с. Кожанка») району з відповідним найменуванням не існувало, лише сільські ради. Мешканці цих сіл призивалися на військову службу іншими військкоматами – Білоцерківським і Фастівським, проте не «Коженським». Подальші дослідження показали, що так званий «Коженський» РВК значився майже в кожній області України – у Харківській, Сталінській (нині Донецькій), Полтавській і навіть у м. Києві, а також на інших територіях колишнього СРСР. Насправді ж Коженський РВК існував далеко від України – у Комі АРСР… Зіставлення даних про рік призову більшості військовослужбовців «Коженським РВК» (1942р. – початок 1943р.) змусив припустити, що зазначений у різних областях один і той же військкомат – це своєрідний шифр для позначення призову з таборів або спец поселень. Нині в нас немає можливості стовідсоткового підтвердити ці факти, адже для цього потрібно опрацювати значний обсяг документів з обліку призовників різних категорій, у тому числі – "спец". Тому подібні висновки залишаються припущенням, однак можуть пояснити відсутність родини Олексія Ковальчука в місці його народження та проживання – у с. Колонщина.

Керівництво Колонщинської сільської ради та старожили села, з якими зв’язалися музейники, відгукнулися на розшуки членів сім`ї свого співвітчизника: у районній газеті було надруковано оголошення про пошук, підняті усі місцеві архіви. У результаті було з’ясовано, що колись у цьому селі дійсно мешкала родичка Олексія Ковальчука, проте нині в живих нікого з їхньої сім'ї немає…

Втягнуте нині у війну українське суспільство змушене звертатися до досвіду Другої світової війни. Тому не дивно, що голова сільради та адміністрація місцевої школи, у якій створено краєзнавчий музей історії с. Колонщина, звернулися з проханням передати до їхнього села всю знайдену інформацію про загиблого односельця, адже відновлення і збереження пам’яті про долю кожного мешканця рідної землі – символічних коренів власної історії – допоможе нащадкам у майбутньому з повагою ставитися до минулого свого рідного краю.