Повернулися з небуття

На Ваш запит повідомляємо…
Мертві воїни мовчать. Вони виконали свою місію – захистили рідну землю від ворога. Тепер слово за нащадками…

Нині ми переймаємося подіями на Сході України, однак до музею продовжують надходити сотні листів із запитами про долі учасників минулої великої війни – Другої світової…

Нещодавно наукові співробітники музею проводили пошук за особистим запитом та листом Крюківщинської сільської ради з проханнями встановити місця загибелі та поховання воїнів, надати допомогу в отриманні інформації для реконструкції братської могили бійців, які загинули в селі під час оборонних боїв 1941р. та наступальних боїв 1943-1944рр., відновити список загиблих військовослужбовців -односельців.

У всіх випадках пошук необхідної інформації був далеко не простим. Умаров Тимофій Миколайович, онук загиблого червоноармійця, звернувся із проханням установити місце загибелі свого діда – рядового Олександра Андрійовича Дьяченка, 1925 р.н. Згідно з донесенням № 30496 від 29травня 1944р. про безповоротні втрати 6-ї гвардійської стрілецької дивізії, у якій служив воїн, він загинув 21 травня 1944р. і був похований у братській могилі с. Шнирів Бродівського району Львівської області. Науковці музею з’ясували, що в 1970-х рр. військове поховання із с. Шнирів було перенесено до Меморіального комплексу «Скорботна мати» в м. Броди Львівської області. На пам’ятнику цього поховання прізвище О.А. Дьяченка відсутнє, однак серед бійців, похованих у вказаній братській могилі, значаться однополчани розшукуваного, які, згідно з вищезазначеним донесенням про безповоротні втрати, загинули в період із 16 до 21травня 1944р. та спочатку були разом поховані у спільній могилі в с. Шнирів. У цьому списку зокрема числяться шість військовослужбовців. Цей факт дав підстави стверджувати, що рядовий Олександр Андрійович Дьяченко також покоїться в цій братській могилі разом із своїми однополчанами, але до офіційних списків його прізвище не було занесено. Крім того, науковці встановили, що також не були занесені, а відповідно й не були викарбувані на надмогильних плитах поховання прізвища ще п’ятьох воїнів: Івана Марковича Тарасенка, 1907 р.н., Олександра Марковича Утолина, 1925 р.н., Івана Костянтиновича Шкуля, 1921 р.н., Івана Никифоровича Гориха, 1914 р.н. та Миколи Петровича Пискаревського, 1906 р.н.

Співробітники музею у свою чергу звернулися з проханням розглянути можливість викарбування на плитах меморіального військового поховання «Скорботна мати» в м. Броди Львівської області прізвища Олександра Андрійовича Дьяченка, а також інших бійців, які покояться разом із розшукуваним.

Із проханням встановити імена семи «невідомих» бійців, похованих у братській могилі в с. Крюківщина Києво-Святошинського району, на якій нині встановлений звичайний дерев’яний хрест, звернулися до науковців музею співробітники Крюківщинської сільської ради.

Музейні дослідники провели детальний пошук. Були переглянуті всі наявні в музеї матеріали про військові поховання на території Києво-Святошинського району, опрацьовані донесення про безповоротні втрати військових частин, які брали участь у боях біля с. Крюківщина, географічні карти місцевості та бойових дій, а також книги обліку військовослужбовців, померлих у госпіталі, який дислокувався у вказаному населеному пункті. Пошук, здавалося, буде нескінченним. Документи знаходили один за одним. Коло розшукуваних ставало все ширше. Ті, що займалися пошуком, з одного боку раділи, а з другого – журилися, невже цих людей ніхто не шукав раніше, адже у них були батьки, брати і сестри, дружини і діти.

Науковцям музею вдалося встановили, що під час Другої світової війни на території означеної місцевості були поховані воїни 147-ї та 175-ї стрілецьких дивізій, які брали участь в обороні Києва і загинули в 1941р. Також було з’ясовано, що згідно з донесенням № 413 від 13 вересня 1941 р. про безповоротні втрати військовослужбовців 640-го стрілецького полку 147-ї стрілецької дивізії в 1941р. 39 бійців цього підрозділу були поховані в с. Шахравщина, яке згодом увійшло до складу вищезазначеного с. Крюківщина. Згідно з цим же донесенням, під час боїв 5 серпня 1941р. зникли безвісти 15 воїнів, їхня подальша доля невідома, а імена не увічнені. У 1943 – 1944рр. на території села ховали бійців 3-ї гвардійської танкової армії, 163-ї стрілецької дивізії, 256-ї винищувальної авіаційної дивізії та 40-ї армії – учасників наступальних боїв 1943 – 1944 рр. Крім того, тут знайшли останнє місце упокою військовослужбовці, які померли в інфекційному госпіталі № 3582, що дислокувався на території с. Крюківщина з 1 грудня 1943р. до 11 січня 1944р.

Співробітники музею сподіваються, що знайдена інформація буде використана при реконструкції братської могили в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

Загалом у результаті лише двох пошуків були встановлені прізвища 97-ми воїнів, 42-ва з яких – не увічнені.

Мертві воїни мовчать. Вони виконали свою місію – захистили рідну землю від ворога. Однак загиблі не зведуться з могил і нічого не вимагатимуть за здійснене. І хоч якою трагічною не була б їхня доля, вони мають жити в душах нащадків, бо інакше ми – «безпам`ятні Івани, Ярослави та Миколи», що не знають свого роду.