Повернулися з небуття

Із відчаєм та надією…
Шановні Пані та Панове! Міністерство оборони України! Надсилаю Вам відомості з Державного архіву Російської Федерації щодо мого рідного дядька. Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!

Такими словами розпочиналося звернення жінки, адресоване співробітникам відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України, які переадресували цей лист до музею із шаблонним супровідним текстом: «У відповідності до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» надсилаємо за належністю на розгляд звернення гр. «N». Про результати розгляду просимо повідомити заявника».

Науковці музею не відразу збагнули мету автора листа і суть поставленого питання, адже воно було відсутнє… У своєму зверненні жінка надала коротку інформацію про дату та місце загибелі свого дядька – Михайла Григоровича Приходька й дописала уривок із поеми «Реквієм» Р.Рождественського – «Пам’ятайте!» Також до цього листа були долучені копії відповідей із Державного архіву Російської Федерації за 2016р., Німецької Служби оповіщення родичів загиблих за 2000р. та довідки з Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації за 1998р.

Музеологи-пошуковці щодня отримують десятки листів із різноманітними питаннями про загиблих воїнів Другої світової війни, на кожне з яких надають вичерпну відповідь з максимально знайденою інформацією. Тому запит без конкретного прохання, перенаправлений із Міноборони України, щонайменше здивував науковців, адже на яке питання відповідати, що шукати, і взагалі – чого бажає автор листа? Після вдумливого опрацювання наданих копій документів стало цілком зрозуміло, що саме намагалася висловити племінниця колишнього воїна…

Рядовий Михайло Приходько, 1924 р.н., народився в с. Олександрівка Шевченківського району Харківської області. На початку німецько-радянської війни хлопець, якому ледь виповнилося 18 років, був мобілізований до лав Червоної армії Шевченківським РВК. Із фронту не повернувся, і звісток від нього батьки не отримали. Лише після завершення Другої світової війни старенька мати, Марія Василівна, почала писати запити в різні інстанції про встановлення долі сина. Відповідь надійшла не втішна – зарахований зниклим безвісти в листопаді 1943р.

Нині майже всім пошуковцям добре відомо, що дата «зникнення безвісти» – здебільшого умовна, однак у ті роки про це знали лише фахівці військово-облікової справи.

У Марії Василівни були й ще діти, які продовжили рід Приходьків, проте материнська пам'ять міцно тримала образ сина Михайла – безвусого хлопця, який залишивши дім у лиху годину для країни, просто «зник»… Цей біль і бажання встановити істинну долю сина вона заповіла нащадкам. Хто саме і як проводив пошуки – нам невідомо, однак про результат цієї колосальної роботи повідомила племінниця загиблого у своєму листі до Міністерства оборони України. Нині відомо, що Михайло Григорович Приходько потрапив у полон і був відправлений до Польщі, де загинув – 4 жовтня 1944р. (майже на рік пізніше офіційно зазначеної дати «зникнення безвісти» !) Установлено й початкове місце захоронення Михайла Приходька – с. Слупно, гмина Радзимін (Варшавське воєводство). Звідти, вже після війни, його останки разом з іншими померлими воїнами перепоховали на кладовищі м. Варшави (Мазовецьке воєводство, Польща). А в Книзі Пам’яті України по Харківській області розшукуваний воїн донині значиться «зниклим безвісти»…

Авторка описуваного листа, Наталія Володимирівна, не змогла (на перший погляд) чітко висловити родинне бажання відновити правду про долю близької людини та внести всю знайдену родичами інформацію в Національні мартирологи про загиблих воїнів Другої світової війни. Проте вона змогла донести відчай і надію своєї родини повернути Михайла Григоровича з Небуття. І її зрозуміли.

У своїй відповіді науковці музею подякували Наталії Володимирівні за отриману інформацію і зазначили, що надані матеріали долучені до справи з обліку загиблих військовослужбовців Шевченківського РВК (нині у складі Куп`янсько-Шевченківсько-Дворічанського ОРВК) Харківської області. Також проінформували, що в Меморіальному комплексі триває робота зі створення електронної Всеукраїнської Бази Загиблих (ВБЗ) воїнів Другої світової війни, до якої вносяться всі нині виявлені дані про долю колишніх військовослужбовців, зокрема зниклих безвісти. Відомості про те, що Михайло Григорович Приходько загинув 4 жовтня 1944р. у таборі на території Польщі, внесені до зазначеної бази.

Ми згодні з запитувачкою, що це потрібно не мертвим, це потрібно живим, адже мир у війні здобувається ціною життя людей.