Повернулися з небуття

Маловідомі сторінки з біографії відомого Героя
…Шолуденку доручалися найвідповідальніші бойові завдання й, ризикуючи власним життям, він завжди їх виконував. Неодноразово проводив глибокі рейди в тил противника з групою розвідників, надаючи цінні відомості про силу та засоби противника, чим сприяв командуванню бригади вирішувати успішно бойове завдання з оточення та знищення противника».
З нагородного листа про представлення до звання Героя Радянського Союзу.

Старшина Никифор Шолуденко – командир розвідувального взводу, який 5 листопада 1943р. на танку першим увірвався в центр столиці України, однак загинув, і посмертно був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Ця історія добре знайома киянам, проте невідомим залишався той факт, що малою батьківщиною воїна є с. Сваром’є Вищедубечанського району Київської області та сусіднє с. Лебедівка, у якому він закінчив школу.

Восени 1943р. рідні місця Героя стали ареною жорстоких боїв під час форсування Дніпра. Сваром’є було звільнено від гітлерівців 22 вересня 1943р., Лебедівка – 24 вересня 1943р. У цих боях загинули 44 односельці Никифора Шолуденка. У с. Лебедівка нині знаходиться братське поховання, де покояться 1 215 загиблих воїнів Червоної армії, полеглих у боях упродовж вересня – першої декади листопада 1943р. За сучасним адміністративно-територіальним поділом України села, у якому народився Шолуденко, не існує, у 1964р. воно було затоплене під час створення Київського водосховища.

У багатьох документах відважного воїна – нагородних листах, донесеннях про безповоротні втрати тощо – дослідники стикаються з проблемою щодо справжнього звання та правильного написання прізвища командира. І це безладдя у військових паперах відбувалося, так би мовити «по гарячих слідах», з обліком не простого військовослужбовця, а Героя. Никифор Шолуденко числився як «Шелуденко», воїнське звання записане і «старшина», і «старший лейтенант». Навіть на пам’ятниках, встановлених на місцях поховання та перепоховання Героя, які перевірялися цілою низкою інстанцій, були присутні різні варіанти написання його звання.

У документах з уточнення втрат та в наказі про виключення із списків особового складу військового підрозділу, першим місцем поховання хороброго розвідника значиться: «м. Київ, Хрещатик, біля будинку колишнього Обкому КП(б)У» (колишня міська Дума). Ця споруда знаходилася на місці сучасного майдану Незалежності парного боку вул. Хрещатик. Про перше місце перепоховання Никифора Шолуденка йдеться у книзі «Історія Київського некрополя» відомого києвознавця Людмили Проценко: «…Героя було поховано в Піонерському парку біля площі Калініна (нині – майдан Незалежності), і на його могилі в 1947р. встановлено мармурову плиту з написом: «Хоробрий син України гвардії старший лейтенант Никифор Микитович Шолуденко. Перший ступив на площу Калініна міста Києва, загинув смертю хоробрих 5 листопада 1943р.». До кінця 50-х рр. ХХ ст. його одинока могила знаходилася в районі сучасного центрального входу на стадіон «Динамо» (нині – стадіон «Динамо» ім. Валерія Лобановського).

З 1957р. Никифор Шолуденко покоїться в парку Вічної Слави, де останній притулок знайшли 34 воїни, які поклали життя на захист України під час Другої світової війни. Згадаймо про них!