Повернулися з небуття

І знову невідомі сторінки з біографії Героя
Тов. Слободзян у боях із 21 січня 1943р. до 25 лютого під час оборони м. Краматорськ виявив себе мужнім і звитяжним командиром…

З нагородного листа до ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня.


Одного дня до музею надійшов запит із проханням надати розгорнуту довідку про Героя Радянського Союзу Василя Семеновича Слободзяна. Долею танкіста, учасника боїв на річці Халхін-Гол (Монголія), цікавилися його земляки. Інформація про Героя була майже ідентичною в різних джерелах. Народився 23 березня 1916 р. в с. Бахматівці на Хмельниччині (до 1954р. – Кам’янець-Подільська область), у селянській родині. Його біографія була типовою для того часу. Закінчив 4-класну сільську школу, курси трактористів, почав працювати в рідному селі. Призваний до лав Червоної армії в 1937р., службу проходив у Забайкальському військовому окрузі. По закінченні школи молодших командирів був призначений механіком-водієм танка. З 18 липня до 16 вересня 1939р. молодший командир взводу, механік-водій танка БТ-5 207-го окремого розвідувального батальйону (6-та танкова бригада, 1-ша армійська група) – учасник боїв на річці Халхін-Гол. Особливо відзначився в бойових діях біля гори Баїн-Цаган. Умілим управлінням бойовою машиною Василь Слободзян сприяв знищенню трьох гармат і п'ятнадцяти солдатів противника. 17 листопада 1939р. удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після бойових дій вступив до Орловського бронетанкового училища їм. М.В.Фрунзе, яке не закінчив, бо був відрахований за виявлену недисциплінованість та грубість. Повернувшись до рідного села, працював заступником директора МТС.

З початком німецько-радянської війни Василь Слободзян був знову призваний до лав Червоної армії. Рідна Хмельниччина була окупована гітлерівцями до 18 липня 1941р. Досвідчений танкіст воював на Південному й Південно-Західному фронтах на танку Т-34, отримав офіцерське звання. Брав участь як в оборонних, так і в наступальних боях на території України.

Закінчувалася офіційна біографія Героя однією фразою: старший лейтенант В.С. Слободзян пропав безвісти в лютому 1942р. в районі міста Барвінкове Харківської області. Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня.

І саме останній рядок життєпису відважного офіцера привернув увагу науковців. Як людина, що була виключена зі списків частини в лютому 1942р., могла бути нагороджена орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, який було запроваджено 20 травня 1942р.? Існувала вірогідність того, що орденом Василя Слободзяна нагородили посмертно й життя хороброго воїна дійсно обірвалося на Харківщині під час Барвінківсько-Лозівської наступальної операції. Точно про це міг розповісти лише нагородний лист, який було знайдено у вільному доступі інтернет-ресурсу. У ньому, зокрема, говорилося:

«Командир танка Т-34 94-го танкового батальйону 51-ї танкової бригади…тов. Слободзян у боях… з 21 січня до 25 лютого 1943р. під час оборони м. Краматорська показав себе мужнім та відважним командиром. Екіпаж танка, яким командував тов. Слободзян, у боях в районі м. Краматорська і в тилу противника знищив: 8 ворожих танків, гармат самохідних – 3, протитанкових гармат – 1, автомашин із вантажем – 5 шт. і близько 35 солдатів і офіцерів противника. Перебуваючи в оточенні в с. Новий Світ, екіпаж відбив атаки ворога, вміло вийшов з оточення …достойний урядової нагороди – ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня».

Жодного слова про загибель або вибуття офіцера немає. Більше того, у документі описуються події, що відбувалися майже через рік після офіційної дати зникнення танкіста. Таким чином, згідно з інформацією з нагородного листа, до офіційної біографії Героя можна додати ще (мінімум) цілий рік життя. Василь Слободзян не загинув у ході жорстоких боїв Барвінківсько-Лозівської наступальної операції (18 – 31 січня 1942р.), під час якої було визволено від нацистів повністю або частково населені пункти 12 районів Харківщини. Барвінкове вперше очистили від гітлерівців 24 січня 1942р. Проте військам Південно-Західного фронту не вдалося досягти успіху, і ворог знову до травня 1942р. окупував значну частину області. Улітку 1942р. він вижив в оборонних боях на кордоні Орловської та Тульської областей Російської Федерації. У листопаді – грудні 1942р. Василь Слободзян – учасник Сталінградської битви, де у складі свого підрозділу захищав підступи до станції Тінгута (нині Волгоградська область, Російська Федерація). У січні 1943р. танкіст-герой перебував серед воїнів, які визволяли від нацистів рідну землю. Танк Василя Слободзяна діяв у районі сіл Танюшівка, Синельникове та Попасне Ворошиловградської (нині Луганської) області. А наприкінці січня він опинився в глибокому тилу ворога в районі м. Краматорськ. Саме про ті події розповідав нагородний лист. А далі танкова частина була майже повністю знищена на території Харківської області. Чимало його однополчан отримали статус «пропав безвісти», загиблих поховали в районі м. Барвінкове Харківської області, яке вдруге було захоплено ворогом 6 лютого 1943р. Утім, серед мертвих та зниклих безвісти імені Василя Семеновича Слободзяна не було, адже він офіційно залишився назавжди в 1942р. Після лютого 1943р. його життя, напевно, обірвалося.

Установлення долі воїна, простого солдата чи офіцера, який загинув під час війни, не було пріоритетним завданням для радянської держави. Саме через це облік військовослужбовців Червоної армії був налагоджений у самому кінці цього планетарного протистояння. І доля Василя Семеновича Слободзяна, який поклав життя на захист України під час Другої світової війни, – тому підтвердження.