Виставки
Голокост

До 80-річчя початку нацистських масових розстрілів євреїв на території України та 80-х роковин трагедії Бабиного Яру.

Голокост став однією з наймасштабніших гуманітарних катастроф ХХ ст. Під час Другої світової війни внаслідок гонінь, переслідувань та систематичних убивств, які нацистська Німеччина провадила спільно зі своїми союзниками, було позбавлено життя близько 6 млн європейських євреїв. Кожна четверта жертва Голокосту походила з українських теренів. Україна втратила понад 60 % довоєнного єврейського населення, а разом із ним – цілий мікросвіт свого культурного розмаїття.

Головне завдання проєкту – за допомогою музейних артефактів продемонструвати особливості, масштаби перебігу й трагічні наслідки Голокосту для України, розкрити складні, болючі та контроверсійні питання, сформувати підґрунтя для емпатії відвідувачів до жертв геноцидних практик, актуалізувати в колективній пам’яті громадян України та іноземців цю трагічну сторінку нашої історії, стимулювати почуття відповідальності за її збереження.

Експозиційне ядро виставки містить шість тематичних секцій.

За допомогою автентичних матеріалів із власної фондової колекції та зібрання Музею Шереметьєвих розкриваються механізми, перебіг та наслідки геттоїзації єврейського населення Європи та України, особливості функціонування нацистської табірної системи, розповідається про розстріли українських євреїв у містах і селах, полях і яругах. Серед експонатів привертають увагу жовті нагрудні нашивки «Зірка Давида» Леона Бухгольца, передані на вічне зберігання до Музею онуком Філіпом Сендсом, піаніно, в якому сім’я Олейниченків переховувала від нацистів єврейського хлопчика Веню Борисковського, передане онукою Якима та Поліни Олейниченків Таїсією Лобановою; документи юденратів м. Львів, які разом із понад тисячею інших унікальних експонатів надав Музею благодійник Дмитро Піркл, та ін.

Розділи про виконавців і рятівників презентують бінарність протилежних досвідів, мотивів та життєвих установок звичайних представників неєврейського населення, які опинилися перед головним Вибором свого життя – «покласти душу за дру́ги своя» чи залишитися осторонь. Свій вибір на користь порятунку восьмирічного Веніаміна Борисковського зробила українська родина Олейниченків із Маріуполя, облаштувавши йому сховок усередині старого піаніно, що віднедавна стало частиною «золотого» фонду Музею.

Хронологічна «крива Голокосту», створена на базі документальних і фотографічних джерел, допоможе відвідувачу зафіксувати вузлові події історії європейського Голокосту та співвіднести їх у часі з геноцидними акціями в Україні. Це спосіб привернути увагу до того, що, наприклад, такі рани Голокосту, як Кам’янець-Подільський, Бабин Яр, Сосонки, Дробицький Яр, Богданівка, Янівський концтабір, залишені на тілі України під час Другої світової війни, довгий час були непроговорені, замовчувані й виключені із суспільної пам’яті радянською владою. У той самий час Аушвіц або Варшавське гетто стали відомими символами трагедії єврейського народу.

Титульною художньо-образною домінантою виставки є композиція «Лабіринт». Її наповнюють розташовані на жовтих дошках твори відомих художників Зиновія Толкачова та Ісаака Тартаковського, пронизані безвихіддю, безнадією, розпачем жертв расової політики нацистів. На якусь мить здається, що тріумф зла став абсолютним. Однак рятівною ниткою Аріадни з «лабіринту Голокосту» є Пам’ять. Вона вивела мільйони забутих імен на свободу з таких химерних евфемістичних пасток, як «мирні радянські громадяни» або «жертви фашизму».

Історичне минуле й пам’ять про нього не є тотожними. Битви за правду про Голокост тривали й після того, як відгриміла Друга світова війна. Мовчання стало головним синдромом тоталітарної моделі пам’яті, саме тому в експозиційному просторі поряд із десятками історій про українських Праведників народів світу звучать голоси свідків, жертв Голокосту, а також рятівників. Неймовірні розповіді про порятунок із Бабиного Яру Гені Баташової, Рувима Штейна та Федора Завертаного демонструються вперше.

Гасло «Ніколи знову!» присутнє тут незримо – в кожній світлині, в кожному документі, предметі й образі, в кожному слові й погляді.

За волю України!

Українсько-американський виставковий проєкт «За волю України!» представляє унікальні артефакти з 20 музеїв, архівів та бібліотек України і США й розповідає про яскраві та маловідомі сторінки періоду Визвольних змагань (1917–1921 рр.), зокрема про історію уніформи відродженого українського війська початку ХХ ст.

Уперше не тільки за 30 років Незалежності України, а й понад 100-літню історію української діаспори в музейній виставці в Україні беруть участь п’ять провідних наукових, музейних та культурно-просвітницьких українських інституцій США.

250 артефактів охоплюють період 1914–1923 рр., висвітлюють ґенезу однострою періоду Українського Січового Стрілецтва, Української Центральної Ради, УНР, ЗУНР, правління гетьмана Павла Скоропадського, Директорії УНР. Більшість ніколи не оприлюднювалася, не відома не лише широкому загалу, а й вузькому колу фахівців.

Три експозиційні зали гармонійно об’єднують композиційну будову виставки.

Універсальними музейними засобами засвідчується міцний історичний зв'язок сучасного покоління захисників України з учасниками Визвольних змагань (1917–1921 рр.), вшановуються Збройні сили України – ключовий гарант державної незалежності. Особливої ваги та актуальності цей темарій набуває в умовах воюючої країни та в рік 30-річчя самостійного державного розвитку України.

Капелани

Там, на Українському Сході, де триває війна й проливається кров, пліч-о-пліч із воїнами захищають територіальну цілісність і незалежність нашої Батьківщини та гідно виконують душпастирську місію військові капелани – священнослужителі різних віросповідань і конфесій. Вони – Духівники, які мають іще й свою особливу місію – уберегти життя та віру самих Захисників України, зрештою, Перемогти Війну в людському серці. Адже тільки Любов здатна подолати Зло.

Там, де постійно балансує життя і смерть, Вартівничі Духовності стоять на сторожі Віри, Надії та Любові, несуть Слово Боже та Захист Божий, моляться за Життя, зцілюють Душі й зміцнюють моральний дух, пособляють вистояти, не зламатися, вселяють сподівання на перемогу Добра над Злом, допомагають повернутися до Миру, життя в громаді й родинах, зміцнюють Національну Єдність. Там, у складних бойових умовах, ротація за ротацією, вони завжди поруч із нашими воїнами: під обстрілами й у часи затишшя, у спеку і мороз, у бліндажах і шанцях, у наметах і напівзруйнованих будівлях, коли за вівтар – звичайний ящик від боєприпасів, на якому – ікони й свічки, а за чашу для святої води править шолом, Воїни Духу виконують свою душпастирську місію. А ще в апокаліптичному вимірі воєнного буття капелани – це не лише Священники, а й Друзі, Побратими, Порадники, Психологи. Принцип «Бути поруч!» завжди з ними. Вони потрібні! І Там, і Тут!

Із початком російської агресії на Сході України понад 700 священнослужителів та церковних активістів різних конфесій здійснюють Духівничу місію в умовах бойових дій.

Ця виставка, яка є органічним складником музейного проєкту «Український Схід», – саме про них, військових капеланів. Універсальною мовою музейних унікатів і документальних світлин, образних артінсталяцій «Силуети Долі» та «Янголи», аудіовізуальних сюжетів «Світло» й «Псалом 90» наративує вона розвій та значення українського капеланства у зоні АТО/ООС, біографує найяскравіших його представників, створюючи тим колективний Образ військового душпастиря – Цілителя Душ і Хранителя Духовної Міці Українського Воїнства!

Над виставкою працювали: Любов Легасова (куратор), Ірина Коцаб’юк (співкуратор), Володимир Сімперович, Богдан Гальчинський, Ірина Васильєва, Олеся Собкович (дизайн, відеосюжет «Світло»), Антон Логов (художник, автор інсталяцій), Анатолій Мусієнко (художник), Данило Пінько (відеосюжет «Світло»)

«Молитву військового капелана» читає її автор о. Андрій Зелінський

Відеосюжет «Псалом 90» наданий ідейним його натхненником о. Дмитром Поворотним

Партнери: Синодальне управління військового духовенства

ГО «Корпус справедливості»

Український Схід

Український Схід… Болюча рана, яка щодня й щоночі ятрить тугою за полеглими, спонукає шукати відповідь на запитання: чи можна було запобігти лихові? Як в умовах «гібридної» війни розрізнити, де наші, а де чужі й (не)чужі? І як, не втративши своїх, перемогти в ній?

«Український Схід»… Таку назву має музейний проект, який через автентичні матеріали розповідає про війну, що у ХХI ст. спалахнула в центрі Європи.

Агресія Російської Федерації проти держави Україна, яка постала на уламках радянської імперії, реалізуючи суверенне право на самовизначення, передбачене Статутом ООН, розпочалася з анексії Кримського півострова. Згодом полум’я конфлікту перекинулося на Донбас, де ось уже шостий рік вирує російсько-українська війна. Вона забрала життя близько 13 тис. військовиків і цивільних громадян, розірвала родинні зв’язки, зруйнувала безліч об’єктів інфраструктури, посіяла ворожнечу між двома народами, яким судилося бути сусідами.

Усі ці роки музейники стежили за розвитком подій на Сході України, збирали пов’язані з ними автентичні матеріали в усіх регіонах країни, включно із зоною бойових дій, готували тематичні виставки та проводили просвітницько-комунікативні заходи. За цей час фондозбірня поповнилася понад 10 тис. музейних предметів, що є свідками звитяги й жертовності українських воїнів, які відстоюють суверенітет і територіальну цілісність нашої держави на її східних теренах. Водночас вони розкривають реалії життя цивільного населення, яке страждає, виживає, бореться, а також соціогуманітарні проблеми, породжені бойовими діями й тимчасовою окупацією.

Музейний проект «Український Схід» – це виставка-нагадування нашим співвітчизникам про те, що в країні йде війна і щохвилини на одного з нас може стати менше, виставка-пересторога для всієї світової спільноти, адже хто стане наступною жертвою агресора?..

Фактуальну та статистичну інформацію для підготовки виставки взято з офіційних сайтів державних інституцій: Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Національної гвардії України, Міністерства інформаційної політики України, Міністерства соціальної політики України, Національного інституту стратегічних досліджень, Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, а також офіційного листування та друкованих видань: Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014 – 2016). – К., 2017; Ті, що пережили пекло: Свідчення жертв про місця незаконних ув’язнень на Донбасі. – К., 2015 та ін.

Фото: Руслан Боровик, Артем Гетьман, Максим Дондюк, Олександр Клименко, Станіслав Козлюк, Сергій Лойко, Єфрем Лукацький, Антон Наумлюк, Павло Нетьосов, Макс Рокотанський, Анатолій Степанов.