Періодична преса є досить важливим джерелом дослідження нової та новітньої історії. Український історик Борис Корольов у колективній монографії «Історичне джерелознавство» звернув увагу на те, що «у джерельній базі нової та новітньої історії України провідне місце займають періодичні видання, основними різновидами яких є газети і журнали. Їх специфічною рисою як джерела є комплексний, синтетичний характер: у них представлено багато форм інформації (документальна, поточно-хронологічна, особового характеру тощо). Періодична преса характеризується також оперативністю подання інформації про події, безпосередністю відображення останніх, що підвищує її джерельну цінність». В експозитарному просторі музейники часто звертаються до газет, щоб глибше розкрити тему, акцентувати увагу на певній позиції влади та дати змогу відвідувачу поринути в епоху. На прикладі експозиції першого залу, що розповідає про міжвоєнні десятиліття (1920–1930-ті роки.) та початок Другої світової війни, проведемо аналіз періодики, спробуємо пояснити особливості її використання в експозиції музею та причини такого експозитарного рішення.
Основна соціальна функція музею – функція документування суспільного розвитку. Це відповідає вимогам економічного, наукового і культурного характеру.
Музей – науково-дослідницький та культурно-освітній заклад, який, у відповідності зі своїми соціальними функціями, здійснює комплектування, облік, збереження, вивчення і популяризацію пам’яток історії і культури. Як бачимо, на першому місці стоїть комплектування.
Музей наразі – не просто спостерігач, а й активний учасник змін, що відбуваються у свідомості членів суспільства. Сучасний музей – це, перш за все, ретельно відібрана, науково і професійно опанована колекція, що всіма її проявами служить українській ідеї, сприяє відвідувачу в зрозумілих для нього формах музейної комунікації. Це органічна єдність «храму» і «форуму», що зберігає і збагачує колективний досвід суспільства.
В основі музею є фондова колекція. Але просте нагромадження назбираного, яким би коштовним воно не було, ще не є музейним фондом. Комплектування музейних фондів відбувається через свідоме включення вибраних об’єктів до фондів, систематизованих за певними класифікаційними принципами.
Існує безліч прикладів того, як внаслідок неконтрольованої збиральницької діяльності в багатьох музейних сховищах містяться невивчені об’єкти.
Забезпечити фондову роботу – основна функція музею. Вартість музейного предмета визначається не лише якістю його фізичного збереження, а й збереження його інформативного контексту і доступністю до музейного предмета і його документації. Фондова робота сьогодні – це не лише інвентаризація, каталогізація й систематизація музейних предметів, а й інформаційний менеджмент.
З метою втілення засадничо-програмних і реекспозиційних завдань музею та беручи до уваги запити в суспільстві на осучаснення експозиції, науковці приділяють більше уваги дослідженням, які через експозицію інституції висвітлюватимуть роль України та її народу в загальносвітових процесах, що відбувалися в період, означений темою та профілем музею. Це, зокрема, «українське питання» в розрізі Першої світової війни, історія греко-католицької церкви в роки Другої світової війни та в добу повоєння, примусові переселення на тлі воєнного часу, гуманістичний подвиг українців –Праведників народів світу, українці у військових формуваннях армій країн Антикомінтернівського блоку та інші. Максимально імплементувати в життя вищеозначені завдання та акцентувати деякі теми і проблеми було вирішено через низку апробаційних виставкових проектів.
Отже, науковці поставили мету: випробувати на практиці кілька моделей образів побудови виставок, максимально наближених за своїм візуальним, вербальним і змістовим наповненням до пропозицій, викладених у концепції реекспозиції.